Случайная диссертация:

Популяційно-генетичний аналіз поведінкових ознак: досвід вивчення населення України - О.В. Філіпцова
На підставі результатів проведеного популяційно-генетичного дослідження розроблено методологію психогенетичного аналізу. Одержано характеристики розподілу ознак, їх успадковуваності й асоціації з демографічними та біологічними показниками. Показано, що абсолютна ефективність збору психогенеалогічної інформації становить 23 %, ефективність збору психометричного матеріалу становить 15 - 84 %. Більш високу відносну ефективність збору матеріалу відзначено в жінок (67 %) у порівнянні з чоловіками (33 %). Проведено популяційний аналіз 122-х ознак поведінки, що відносяться до груп когнітивних (загального інтелекту IQ), особистісних (темпераменту, агресивності, комутативних/організаторських здібностей, клінічно значущих характеристик, мотиваційної поведінки), нейропсихологічних ознак (кількісних і якісних характеристик сну та сновидінь) і переваг (шлюбних, портретних, харчових і професійних). Розподіл більшості з них не відповідає закону Гауса, а характеризується позитивними та негативними асиметрією та ексцесом. Для кількісних ознак розраховано повні статистики, що містять 13 загальнозначущих статистик. Коефіцієнти кореляції за поведінковими ознаками (0,12 - 0,56) у більшості випадків мають більш високі значення у сибсових парах у порівнянні з парами батько - нащадок. За 25-ма поведінковими ознаками у населення існує позитивна шлюбна асортативність (коефіцієнти кореляції в діапазоні 0,26 - 0,52). Для 59-ти ознак поведінки виведено рівняння регресії. Коефіцієнти успадковуваності 70-ти поведінкових ознак варіюють у межах 24 - 100 %, 13 кількісних поведінкових ознак за результатами генетичного аналізу віднесено до емерджентних. На 15 поведінкових ознак впливає вік матері, а вплив віку батька виявлено для 25-ти ознак. Маркери в ранньому онтогенезі виявилися неефективними для використання як прогнозу особливостей поведінки. З'ясовано, що найбільш інформативними є наявність шкідливих звичок, тривалість сну і коло захоплень. Виявлені асоціації можуть використовуватися для вибіркового підбору контингенту зі специфічними поведінковими особливостями у лікувальних установах.

Довговічність комбінованих огороджуючих конструкцій з використанням склопластів, полімерних матеріал - Ж.М. Войтова
На підставі результатів проведеного популяційно-генетичного дослідження розроблено методологію психогенетичного аналізу. Одержано характеристики розподілу ознак, їх успадковуваності й асоціації з демографічними та біологічними показниками. Показано, що абсолютна ефективність збору психогенеалогічної інформації становить 23 %, ефективність збору психометричного матеріалу становить 15 - 84 %. Більш високу відносну ефективність збору матеріалу відзначено в жінок (67 %) у порівнянні з чоловіками (33 %). Проведено популяційний аналіз 122-х ознак поведінки, що відносяться до груп когнітивних (загального інтелекту IQ), особистісних (темпераменту, агресивності, комутативних/організаторських здібностей, клінічно значущих характеристик, мотиваційної поведінки), нейропсихологічних ознак (кількісних і якісних характеристик сну та сновидінь) і переваг (шлюбних, портретних, харчових і професійних). Розподіл більшості з них не відповідає закону Гауса, а характеризується позитивними та негативними асиметрією та ексцесом. Для кількісних ознак розраховано повні статистики, що містять 13 загальнозначущих статистик. Коефіцієнти кореляції за поведінковими ознаками (0,12 - 0,56) у більшості випадків мають більш високі значення у сибсових парах у порівнянні з парами батько - нащадок. За 25-ма поведінковими ознаками у населення існує позитивна шлюбна асортативність (коефіцієнти кореляції в діапазоні 0,26 - 0,52). Для 59-ти ознак поведінки виведено рівняння регресії. Коефіцієнти успадковуваності 70-ти поведінкових ознак варіюють у межах 24 - 100 %, 13 кількісних поведінкових ознак за результатами генетичного аналізу віднесено до емерджентних. На 15 поведінкових ознак впливає вік матері, а вплив віку батька виявлено для 25-ти ознак. Маркери в ранньому онтогенезі виявилися неефективними для використання як прогнозу особливостей поведінки. З'ясовано, що найбільш інформативними є наявність шкідливих звичок, тривалість сну і коло захоплень. Виявлені асоціації можуть використовуватися для вибіркового підбору контингенту зі специфічними поведінковими особливостями у лікувальних установах.